Майже місяць тому час від часу читаючи відгуки про “Аватар” я чув згадку про сабж. Той факт, що я пропустив фільм з такою назвою, знятий чорт і коли (1990 рік), володаря семи Оскарів мене просто гнітив, тож я не міг довго чекати і вирішив виправити цей недолік. Так от: маю сказати, що фільми і справді багато в чому схожі (маєтсья на увазі сюжетно), але в той же час враження діаметрально протилежні. Ееее… Тільки протилежні не в тому сенсі, що мені не сподобався “Танці з вовками” (IMDB) – якраз навпаки, фільм насправді дуже і дуже кльовий (врахуйте, що я в дитинстві фактично ріс на книжках Мая, Ріда, Купера та Шульца та фільмах з Мітічем, то це для мене взагалі було як свіжий ковток дитинства) – але кльовий абослютно з іншої сторони.
В “Аватарі” все просто: є абсолютно “хороші” сині здоровані і майже поголовно абсолютно “погані” людці, традиційна лав сторі №123456 і т.д., і т.п. Характери персонажів занадто шаблонні і ніякі – як на мене, то непоганий персонаж лише у “Ріплі” та вельми колоритний, хоч і знову ж багато в чому шаблонний, у полковника. Головний герой і всі “сині” ж дуже прісні. Як я вже писав у своїх враженнях щодо “Аватару”, що мені сподобалось, так це операторська робота і як результат – таке собі занурення в оцю атмосферу дикого життя на’ві (я би мабуть з не меншим задоволенням подивився просто якби кілька годин просто показували як вони там полюючи бігають по своїх лісах та літають на дракончиках).
“Танці з вовками” геть інші. Тут все з точністю до навпаки. Ніякого занурення не було – більшу частину фільму я все-таки відчував себе спостерігачем, а не учасником. Операторська робота мені принамні нічим особливим не запам’яталась. Навіть навпаки – місцями як на мене ракурси були дуже невдалі. Але…
Але самі елементи сюжету при загальній схожій канві значно відрізняються. Індіанці не змальовуються ідеальними. Так, там стверджується, що вони живуть в гармонії з природою, вбивають тварин лише при потребі, але в той же час для них нормальним є напад на “блідолицих”. В якості ілюстрації дозволю собі процитувати фрагмент з фільму, де ГГ занотовує один з днів собі у записничок:
“І тут я повністю зрозумів, що відбулося. Серце моє стиснуло, я намагався переконати себе, що білі мисливці, яких вбили індіанці, були поганими людьми та заслуговували на смерть. Та це було марно. Я намагався переконати себе, що мої друзі Вітер у волоссі та Тріпочучий птах, які приймали участь у вбивстві, не раді тому, що скоїли. Але вони були раді. Я дивився на їх обличчя і розумів, що провалля між нами куди ширше та глибше, аніж мені здавалося раніше.”
І от цій різниці у світоглядах і живе фільм. За цим цікаво спостерігати. Там є шикарний момент де Вітер у волоссі пропонує Танцюючому з вовками з’їсти сире серце вбитого останнім кілька хвилин тому бізона і те як важко переступити білій людині, вихованій в іншій системі цінностей, цей невидимий поріг. Взагалі сам розвиток головного персонажа гарно продуманий – йому постійно доводиться балансувати на межі двох світів. Персонажі теж гарно пророблені – є адекватні білі, але вони військові і підкоряються наказам, а є покидьки. Двоє основних персонажів серед індіанців теж цікаві: один – кмітливий та допитливий, другий – сильний та прямолінійний. Перший одразу зацікавився “дивним білим”, другий спочатку хотів вбити його, а потім став найкращим другом. Не скажу, що історія затягує, бо за чотири години, що йде фільм я пару разів ставив на паузу і вільно йшов зробити собі чаю чи пообідати, але в той же час йде легко – бажання припинити перегляд не виникало. А ще там був прикольний вовк Франт, але на жаль мало. Та завдяки одному епізоду з його участю головний герой фільму і отримав своє “індіанське” ім’я.
Отак можуть два фільми з діаметрально протилежні за своїми сильними і слабкими сторонами однаково подобатись 🙂
