Минулий тиждень на роботі промайнув як в тумані – робота клеїлася слабо і все здавалося просто випадало з рук, тому час запропонованої Фером ще під час святкуваня Нового Року пропозиції поїхати покататись на Драгобрат настав неабияк вчасно. Три дні високо в горах, в снігу та на свіжому повітрі проминули як один, але дали такий довгоочікуваний відпочинок, що повернувшись вчора на роботу мну взявся за свої задачі із величезним натхненням. Покатався цього разу вельми весело. Це я, до речі, був всього другий раз на лижах, причому перший був два роки тому. Так що перший день промайнув здебільшого по вуха в снігу.

На другий мну під час одного з вже небагатьох падінь примудрився зламати одну з лижних палок і потім аби не витрачати час катався вже без них. Це виявилось навіть веселіше і зручніше 😎 Також на другий день запам’яталася вечірня сауна з охолодженням у снігу (що було на порядку круче, аніж в басейні) та смачний трав’яний чай. Дещо лякала дорога назад, бо мну боявся, що не знайде достатньо попутників, аби доїхати до Франика за адекватну ціну. Але поки я збирався мої друзі знайшли мені машину і компанію з якою я потім і приїхав до Києва. Чуваки, до речі, кумедні: ми приїхали до Івано-Франківська десь о 4-й дня, у них потяг був о 6-й, у мене – о 8-й. Раз часу було дофіга вирішили перекусити (кафешка, до речі, непогана, здається “Кубік” називалається) і перекусили так, що хлопці запізнились на свій потяг і зрештою ми їхали моїм 8-годинним. Отаке.