Продовжуючи тему новорічних забавок, якими хочеться встигнути натішитись перед черговим скаженим роком, мну вирішив таки відвідати різдвяний бал “На краю світу” від “Кантабіле”. Квитки на потяг та запрошення вже куплені, а вчора ходив на майстер-клас по танцях (треба ж хоч основні “па” та малюнки повивчати). Якось так незвично… Ніби і багато чого нового, а в той же час все до болю знайоме, неначе дежавю. Останній раз мну ходив на бальні та спортивні танці вже далеких 11 років тому – спогади настільки примарні, що здається наче це було в минулому житті. Напевно саме після 7-річного вишколу до мене прийшло розуміння що ж таке танець і мну всі ці 11 років не любив і не розумів нічних клубів, бо бальні танці – це геть інший рівень: тут принаймні є зміст та естетика. Так що, в принципі, на майстер-класі багато чого виходило на диво швидко, бо деякі речі були ніби закарбовані в пам’ять – постава, базові рухи (хоч я і відчуваю, що став дерев’янішим – кінцівки вже не так легко гнуться 🙂 ), – а з деякими було трохи складніше – малюнки пари танців все ніяк не хотіли запам’ятовуватися 🙂 В кінці дня був дуже стомлений (кілька хвилин ірландської джиги з незвички – зло), але не менш щасливий.

P.S. Якийсь підозрілий букетик за останні роки вийшов: фехтування, кінний спорт, танці… 😎

P.P.S. На всяк випадок: Корвін, якщо ти раптом прочитаєш це, не зрозумій мене неправильно 🙂 Я скажу це так чітко як тільки зможу: ніякої сальси! І навіть фігуристими дівками мене мабуть не заманити :D