Сьогодні вирішив поділитись своєю вельми давньою знахідкою — сайт-агрегатор новин Prismatic. Я вже не пам’ятаю як саме я на нього вийшов (думаю не останню роль в тому зіграв той факт, що він написаний на Clojure 🙂 ), але з тих пір пару раз на тиждень заходжу туди подивитись цікаві новини.
Довгий час основним джерелом новин у мене були RSS стрічки, але їх стало настільки багато, що часто немає часу їх передивлятись (в Google Reader була цікава фіча “sort by magic”, яка вельми адекватно сортувала новини по релевантності і можна було продивитись перший десяток-два, а інші зі спокійною совістю відмітити як непрочитані, але її нема в інших rss-рідерах). Інший мінус RSS — ви обмежені лише тими сайтами на які підписані і фактично варитеся в одному соку (звісно в статтях можуть бути посилання на інші статті, але це все ж не зовсім те). Тому іншою прикольною фічею Google Reader була можливість ділитися новинами зі своїми підписниками, але спочатку її прибрали на користь недолугого Buzz, а потім випиляли і той. Чимось подібним можна було б назвати стрічки новин в Friendfeed (здебільшого завдяки тому, що він не став масовим, а був притулком гіків, тому якість інформаційного наповнення була кращою, але після придбання Фейсбуком він вже однією ногою у кращому бінарному світі), або самого Facebook (але там інша проблема — ця стрічка не тематична і взагалі нагадує смітник), або Google Plus (трохи краще, завдяки “колам”, але не набагато, бо все одно тематичні новини ідуть перемішані з особистими).
Виграш Prismatic в тому, що він агрегує та сортує по релевантності кілька статей. Їх дуже мало (тих, що проходять фільтри), тому сайт достатньо відвідувати пару разів на тиждень і в той же час це часто посилання на сайти, які ви дуже рідко знайшли б просто сьорфаючись по Інтернету. Так-так, ідея ніби і не нова — чимось подібним є і Digg, і Slashot, але основним плюсом як на мене є релевантність інформації яку я отримую (принаймні по цікавим для мене темам: functional programming, lean software development, project management, mobile and web design, тощо), адже більше ніж половину запропонованих дописів я таки читаю, а для цього сервіс використовує не on-site голосування, а просунуті алгоритми machine learning. Фактично це і є аналогом “sort by magic” якої мені так не вистачало з часів Google Reader.
Ну і трохи цікавого для гіків про те хто і як пише Prismatic: