Сьогодні попалася на очі досить таки цікава стаття, вирішив перекласти, оскільки давно вже нічого не публікував у блог. Звісно, речі описані там як би й очевидні, але в той же час зазвичай поки не ткнуть носом — цього не помічаєш. Коли у мене було всього три роки професійного досвіду програмування я теж було почав скочуватись в цю прірву, але я вчасно зав’язав 🙂

Примітка: тим хто читав або чув про чудову книжку “Pragmatic Thinking and Learning” деякі твердження можуть здатися протиріччям, але це не так. Поняття експерта там дещо ортогональне тому що описано тут, плюс там теж згадується про пастку “спочивання на лаврах”.

Оригінал: The Problem With ‘Above Average Programmers’
Автор: Dave Rodenbaugh

Швидко! Дайте відповідь на наступне питання не роздумуючи:

Як би ви оцінили ваші навички з програмування? (Нижче середнього, Середнє, Вище середнього)

Психологічні досліди проведені в різних групах показали, що більше 90% всіх програмістів вважають свої навички “Вище середнього”.

Як ви розумієте, так бути не може. Грубо кажучи, в групі зі 100 людей 50% вище середнього, а 50% — нижче. Цей ефект відомий в психології як “Ілюзія переваги”. Його спостерігали та задокументували у багатьох областях, і навіть знаючи про цей ефект ви ймовірно все одно дасте відповідь “Вище середнього”.

Сміху заради спробуйте спитати це у кожного знайомого вам програміста. Не питайте їх у групі, питайте один-на-один щоб отримати більш “чесну” відповідь. Ви отримаєте схожі результати навіть від людей, які не знають як запрограмувати щось дійсно нетривіальне (насправді це ефект Даннінга-Крюґера, але вони пов’язані). Це епідемія нашої професії.

А тепер уявіть на хвилинку, що ви і справді “вище середнього”. Просто мужик! Рок-зірка. Бог поміж смертних. Клави схиляються в реверансі, коли ви проходите поруч, а труби грають туш, коли ви комітите на Github.

Якщо ваші знання вище середнього, то ви експерт в тому що ви робите. Називати себе експертом дуже приємно — ви здобуваєте повагу, шану та престиж будучи ним.

Бути експертом означає що ви знаєте все про вашу область. На жаль, це часто означає, що ви станете ледачим. Це означає, що ви станете спочивати на лаврах і сидіти дупцею на м’якому дивані думаючи, що ви кращий за багатьох інших замість того, аби працювати над цим. Ваш досвід стане вашим тягарем, тому що ви перестанете хоч намагатись вчитись. Не сьогодні, але досить скоро.

Натомість, чому б не розглянути іншу можливість? Ви — середняк, або (боже збав!) нижче середнього. Окрім пораненої гідності, яку ви можливо будете переживати, подумайте про справжні переваги:

• Припускаючи що ви не найвправніший, у вас є стимул стати ним
• Припускаючи що ви не найрозумніший, у вас є можливість вчити щось нове
• Припускаючи що ви не найкращий у своїй справі, ви будете працювати краще, щоб вдосконалити себе

Можливо ви чули про “розум початківця”? Короткий його зміст сказаний майстром Дзену з типовою лаконічністю коану:

В голові початківця є багато можливостей, в голові експерта є лише кілька.

Пастка самоназви себе “експертом” в розробці софту означає, що ви запираєте себе у певну мову (Java, Ruby, PHP), певну сферу (медичні пристрої, соціальні мережі, ігри), певну спеціалізацію (embedded, enterprise, тощо). Коли ви напрацюєте цей досвід, вас буде переслідувати страх помилки, коли ви вийдете за свою зону комфорту. Зі своїм золотим молотом досвіду все навкруги здаватиметься цвяхом. Ви не будете думати про викрутки та інші адекватні інструменти оскільки ви про них не знаєте, або не вмієте користуватись.

Саме тому починаючи новий software-проект ви часто дивуєтесь чому “досвідчені програмісти” не можуть взяти X, ви ж вивчили X всього за кілька днів. X може бути чим завгодно: замикання, об’єктно-орієнтоване програмування, фреймворк Ruby on Rails, програмування на Haskell. Врешті-решт, це не має ніякого значення, голова експерта забита застарілими знаннями. Голова початківця відкрита та вільна від перепон.

Коли ви експерт, вчитися важче. Тому бути “досвідченим програмістом” небезпечно.

Тож яка ж першочергова річ, яку можуть зробити програмісти? Почати з того, аби вважати свій рівень нижчим середнього. Вийти за зону комфорту. Бути “найсереднішим”.

Маестро ніколи не перестає вчитись, і ви не переставайте також.