У мене з самого дитинства були якісь дивні і складні відносини з поезією. Шкільна програма по літературі (а точніше безлика совкова манера її вивчення — бачити там що написано у методичках, вчити програмні вірші напам’ять, тощо) робить зазвичай дуже мало, аби хоч якось заохотити дитину до її вивчення. Звісно, якщо вона не цікавиться цим сама поза школою. Для мене, людини технічного складу а не гуманітарного, дитяча література зазвичай обмежувалась пригодницькими, історичними та науково-фантастичними романами. Все інше…