graywolf's lair

Inhuman being's diary…

Нотатки мандруючого вовка

| 2 Comments

Хотілося б написати трохи про мандрівки. З одного боку за останній час щось їх не так багато було як хотілося б, а з іншого я частіше став вибиратись закордон і хочу цю тенденцію продовжити. І незважаючи на порівняно невеликий досвід хотілося б занотувати кілька власних спостережень (хоча знаю, що для багатьох моїх знайомих це і так очевидні факти 😉 ).

Звичайні організовані цивільні виїзди через тур-агенції – зло. Звісно, лише в тому випадку якщо ви збираєтесь ходити за групою, а не просто впадете “на хвіст” заради готелю та транспорту. І навіть в другому випадку час подорожі ви не обираєте. Ви не можете проспати до 12 дня тому що гуляли містом вночі до ранку, бо о 7-й у вас підйом на екскурсію. За весь час, що я лазив десь з гідами практично жоден не запам’ятався так, що аж-аж-аж, плюс більша частина інформації вам не потрібна. Ну яка по великому рахунку різниця була якась будівля побудована в тому чи іншому році. Ті, хто цікавиться самі відрізнять готику від бароко, а ті, хто не цікавиться – забудуть через кілька хвилин як їм про це скажуть. Плюс туристичні групи водять в основному по “туристичних” маршрутах, де завжди натовп та великі ціни і ви бачите лише “вітрину” міста. Якщо ви не дозволите собі зануритись в місто, лазити по його найменших вуличках (де незбурений натовпом туристів дрімає справжній його дух), ви можете прогавити купу справді фантастичних місць. Наприклад таких (я взагалі тоді шукав одну кав’ярню далеченько від туристичного центру, але по тій вулиці було багато вузеньких мінітунелів-відгалужень, один з яких закінчився оцим):

Liege's tiny alley


Маленька ремарка: я не спонукаю забити на це взагалі (я можу навести і гарні приклади). Але! Завдяки самостійному дослідженню міста, коли ви самі визначається куди вам піти сьогодні, коли соціалізація в тій чи іншій мірі з місцевим населенням стає необхідністю, ви відкриєте для себе інший світ… і матимете гарний привід попрактикуватися в іноземних мовах 😉 Місцеві та інші самотні мандрівники будуть сахатися великого натовпу туристів і вам ніколи не допомогти перелізти італійці через невеликий паркан де вона застрягла, та не допомогти заблукавшій майже опівночі дівчинці знайти потрібну вулицю (приклади з власного досвіду 😉 ). Як казав гід по Празі: “Для того, аби полюбити Прагу в ній треба заблукати. Звернути в найпершу вузьку вулицю, відійти подалі, поки не стихне гамір площ, знайти кафешку, де сидять одні чехи, повернутися до знайомих місць лише пізно вночі”. Це правда, і вона стосується не лише Праги, а і будь-якого міста. Коли я мандрував Бельгією, то в місто з вокзалу влітав приблизно так, як вбігаю у річку чи море – з розгону плюхаючись у воду подалі від берега.

Але щоб дозволити собі такі самоорганізовані мандрівки треба докладати певних зусиль. Самим відкривати візи, бронювати готелі, купляти квитки, тощо… Інколи це може вийти навіть дорожче, аніж купити готовий тур, але це інша історія. Щодо віз та інших цікавих нотаток для самостійних подорожей можу порекомендувати почитати записи Світанкової з тегом wanderlust. До речі, в якості суттєвої економії та ще більшого проникнення в культуру країни, куди ви збираєтесь їхати рекомендую ознайомитись з таким явищем як CouchSurfing.

Інша сторона самостійних мандрівок – ви самі відповідаєте за себе і це означає, що на всяк випадок до них треба підійти підготовленим. Випадки можуть бути різні – наприклад мовний бар’єр ніхто не відміняв (в тому ж Льєжі знайти англомовну особу вельми і вельми проблематично в той час як у будь-якому місті Фландрії майже всі знають англійську). Благо, сучасні технології дозволяють 😉 Один з моїх найбільших помічників у всіх мандрівках – це HTC Desire. Наявність GPS та Google Maps пару разів мене рятувала. Хоча навіть коли я відходив далеко від центральної частини міста і був впевнений, що заблукав, я ним рідко користувався, а просто йшов по відчуттям, але наявність в кишені електронної мапи, яка може в будь-який момент прийти на допомогу не давала сумнівам зруйнувати настрій і я спокійно і радісно блукав далі. Інша корисна штука – це Foursquare. Цей сервіс я використовував здебільшого для того, аби знайти де б то його перекусити. Причому часто там можна прочитати не лише про саме розташування закладу, а і різноманітні відгуки відвідувачів: які страви там справді гарні, а які не дуже, та куди краще не йти без бронювання столику на вихідних ввечері, бо там все буде забито. Щоправда, для того, аби насолодитися всими цими забавками сучасного світу вам треба буде придбати sim-картку місцевого оператора (інтернет в роумнгу – це зло). Наприклад, у тій-таки Бельгії мій стартовий пакет коштував 20 євро, з яких 10 пішло на оплату 200MB трафіку, якого вільно має вистачити на пару тижнів польового використання (при нагоді все-таки бажано перемикатись на безкоштовний wifi 🙂 ). Не знаю, правда, як справи у інших країнах. Ну і звісно ж паперові мапи та всілякі “Помічники мандрівника” теж ніхто не відміняв.

Ну і остання річ. Вона звучатиме трохи дивно, але… я зрозумів, що мені відрядження подобаються більше, аніж просто мандрівки. І справа зовсім не те, що ваш переліт та проживання оплачені, або що. Ходячи щодня на роботу закордоном ви певним чином фактично починаєте жити там, стаєте на якусь там долю відсотка місцевим мешканцем, занурюєтесь у потік життя, в той час як в звичайних мандрівках ви зазвичай лише споглядаєте на все зі сторони (хоча якщо ви живете в готелі, а не апартменті – це відчуття трохи руйнується, nuff said). У відрядженні вас починають турбувати інші проблеми: наприклад, піти з роботи пораніше, аби встигнути до закриття супермаркету 😀

Ну от і все поки що. Але зрештою який би спосіб ви не обрали бажаю завжди приємно проводити час! 😉

2 Comments

  1. ооо, так) мені подорожі закордон у вигляді відряджень теж дуууже подобаються! Робота, спілкування з місцевими + я ще і відповідаю за свою групу, де майже ніхто не говорить іноземними мовами, а також суцільне занурення у життя міста – це ні з чим не можна порівняти!

Залишити відповідь

Required fields are marked *.