В п’ятницю повертаючись з тренування почув таке: “Если делать субури по 1000 раз 1000 дней подряд, то можно достичь просветления”. Посміялись. А сьогодні після розминки на якій мали зробити його 500 разів (я, правда, зробив скоріш за все близько 350-400) мну повірив 😀

Після тренування заскочив на Петрівку за книжками. Придбав собі таки “Степного вовка” Германа Гессе (в укр. перекладі, правда, жаль не знайшов 🙁 ) та “Кодекс Бушідо” (самурая я, чи не самурай врешті решт? 😀 ). З часом виходило скрутно, з грошима після того як мну замовив кейко-гі та хакаму і купив книжки залишилось мало, а тут ще й я зрозумів, що страшенно голодний, тож потопав замість кінотеатру в “Пузату Хату” на Контрактовій натовкти шлунок. Там сидів і зрозумів, що я таки в будь-що хочу потрапити на “Навсікаю”, тому швидко зжерши все, що накупив, побіг до метро. Там, млін, примудрився поспіхом сісти на потяг, який їхав в протилежну сторону і отямився лише на Майдані. Пересів, приїхав, прибіг в “Метрополіс” вже в 14:55 (санс починався в 14:50), але таки встиг. І не даремно. Просто величезна кількість позитивних емоцій (при всьому при тому, що я вже дивився її вдруге), що я виходив звіти як на крилах і навіть вирішив пройтись додому пішки (трохи більше однієї зупикнки метро) повністю поринувши в свої враження від аніме та подумки філософствуючи. Але про то все в наступному окремому постингу.

Мядзакі!!! :pray: :pray: :pray: