Хоч сабж і звучить пафосно, але нічого спільного з християнством чи то іншими релігіями не має 🙂 Сабж – це таке чудове аніме “Seirei no Moribito” (“Guardian of the Sacred Spirit”), яке я нещодавно переглянув… Дуже добре, частенько при перегляді мені ввижався привид творінь Міядзакі 😀 , і ненавантажуюче. Оповідь повільна, але як на мене геть не нудна (хоч не всі так вважають 🙂 ). При тому, що тут півфільму битовуха, зроблена вона дуже гарно, в тему, і відповідає чи скоріше навіть робить атмосферу всього твору. Бойових сцен там дуже і дуже мало, а ті що є – дуже короткі, але динамічні та цікаві. Були в ньому моменти, які мені зазвичай не подобаються, але тут я відносився до них вельми спокійно – мабуть цьому сприяв досить оригінальний сюжет (мну, принаймні, нічого схожого раніш не бачив).
Історія відбувається в світі, що складається з двох так би мовити паралельних світів: Наюг (Nayug) – матеріального світу иа Сагу (Sagu), в якомусь сенсі напівдуховному (важко пояснити, оскільки він якби і теж матеріальний, але…). Ці світи певним чином взаємопов’язані. Так, наприклад, водяний дух, що живе в світі Сагу однаково необхідний як власне Сагу так і жителям Наюгу, оскільки саме він посилає дощі. Дух води живе лише 100 років і кожні 100 років має перероджуватись. Для цього людина у світі Наюг має виносити в собі яйце духу. Цього разу яйце (воно якраз нематеріальне 🙂 ) попадає в Чагума – другого принца Нової Імперії Його (New Yogo Empire). Але Імперія хоч і “нова”, але вже забула про певні факти з історії свого заснування і тепер вважають 12-річного принца одержимим Водним Демоном не розуміючи, що в добробуті “демона” полягає їх добробут. Не знаючи як вилікувати принца, батько-імператор віддає наказ вбити сина, щоб відвести загрозу імперії. В той же час з далеких країв прибуває тілоохоронець списоносець Балса. З певних причин вона свого часу заприсяглася зберегти вісім життів на місце восьми смертей, причиною котрих вона випадково стала. Імператриця, мати принца, наймає Балсу, щоб та врятувала її сина. До цього часу Балса вже зберегла життя семи людям, тож погоджується захистити Чагума – свого восьмого “клієнта”. Балса та Чагум тікають з палацу, а потім і з міста. В цьому їм допомагають гарні друзі Балси, що живуть в місті та за його межами: Танда (продавець ліків), бабця Торогаі (шаман, та сенсей Танди), Тоя та Сая (дітлахи). На їх пошуки вирушають вісім елітних вояків імператора, а згодом і Шьюга – один з імперських зоряний пророків та вчитель Чагума. Отакий здавалося б нехитрий сюжет. Як я вже казав, екшен там є лише в перших та останніх серіях… А так – звичайний сімейний побут.
Персонажі різноманітні і… всі позитивні. Так, так, так – вам не почулося. Причому як зі сторони захисників принца, так і зі сторони тих, хто його переслідує, і навіть імператор (я можу не поділяти його вчинків, але і сказати, що вони геть безпідставні – теж не можу; відношення у мене до нього приблизно таке саме як до імператора з китайського х/ф “Герой“). І при всьому при тому вони всі дуже різні. Я навіть найулюбленішого назвати не можу – всі гарні: і основні, і другорядні. Чагум – просто шикарний головний герой. Маленький, але геть не нюня – сміливий і дуже шляхетний (ну чому було в “Клейморі” не зробити того ідіота Ракі таким самим?). Балса – чудовий приклад для матері як треба виховувати хлопця з дитинства 🙂 Танда – щось у нас точно з ним є спільне – але не скажу що 🙂 Шаман Торогаі – виглядає наче її малювали в Джіблі, і моторна як бабця з “I My Me, Strawberry Egg” 😀 Шьюга – чимось дуже схожий на Танду завжди прагне нових знань і навіть намагається де може тихенько іти проти наказів імператора заради Чагума…
Музика… гарна. Чимось нагадує творіння Ко Оотані в “Альянсі попільнокрилих”. На вихідних скачаю всі ОСТи. Оупенінг робив гурт L’Arc~En~Ciel, який мну якраз тижні три тому скачав. Був привід ближче ознайомитись з їх творчістю…
Графіка теж гарна. Правда, пара персонажів постійно мені ввижались ніби спертими з інших аніме: обличчя Балси чимось нагадувало Саю з “Blood: The Last Vampire“, Торогаі – бабусь з творінь Джіблі (“Spirited Away” та “Howl’s Moving Castle“). Задники зроблені в 3D, але з закосом під 2D. Персонажі традиційно псевдомальовані. Загалом непогано, але в деяких епізодах накладання трохи ріже око.
Отож, остаточний підсумок: 9/10. Якщо ви любите гарні казки, то дуже рекомендую… 😉
P.S. А ще ось непогана рев’юха, але по-англійськи: http://scrumptious.animeblogger.net/2007/10/24/final-thoughts-on-seirei-no-moribito/
До речі, з цієї рев’юхи дізнався, що Хранитель – це екранізація першого з цілої серії романів “Moribito” від Уехаші Нахоко. Так що будемо сподіватись на продовження ^_^