Обіцявся зробити рев’ю ще на минулому тижні, але часу не було… Тому роблю зараз.

От здавалося б, ну що пов’язує спеції та вовків? Ну, взагалі-то дійсно нічого, за виключенням випадку, коли за примхою доводиться вовку стати торговцем. Точніше навіть його помічником на півставки… Ця дещо незвична для вовка діяльність і лягла в основу аніме “Вовк та прянощі” (“Wolf and Spice”/”Ookami to Koushinryou”), яке я вже зараз, подивившись лише його половину (тобто 6 серій із запланованих 12), сміливо можу назвати одним з найулюбленіших. Але про все трохи детальніше…

Сюжет. Суто суб’єктивно він оригінальний і, хоча події зазвичай розгортаються в повільному, або середньому, темпі дуже і дуже захоплюючий. Можна зі мною не погоджуватись. Взагалі, дуже нечасто трапляється справді цікавий серіал, в якому значну частину займає побут (на згадку приходить лише “Хранитель священного духу”, про який я нещодавно вже писав), але “Вовк та Прянощі” стовідсотково один з таких.

Їздить, значить, по світу мандрівний 25-річний торговець Лоуренс Крафт. Працює собі по професії: купляє в одному місті щось дешевеньке, їде кудись подалі та продає подорожче. Торговий машрут вже як то кажуть обкатаний і в містах через які пролягає маршрут лоуренс має багато знайомств… От, наприклад, в одному з сіл по дорозі працює його учениця торгового ремесла Клое. Та не лише цим визначне це село. Давно-давно, кілька століть тому, жителі села домовились з вовком-божеством, яке жило в тій місцині, аби останнє оберігало та множило врожай. Час спливав, люди потроху навчились обходитись і без його допомоги. Але вовку не так просто розірвати договір та забути свої обіцянки як людям. Правда, останні хоч не вірили вже в його існування, але чтили принаймні традиції і тому кожного разу під кінець жнив влаштовували свято за стародавнім обрядом. Дух божества жив у зібраному врожаї, але за цим врожаєм пильно спостерігали і тому він не міг покинути його. Правда було одне виключення… Дух міг перейти в інший сніп пшениці неподалік, якщо останній сніп, який зрізали в жнива, був менший. Чому саме так — не відомо, бо деталі давнішньої домовленості з людьми не розповідають. На щастя божества Лоуренс якраз віз з собою величенький сніп та проїжджав поряд в той час, коли Клое зрізала останні колоски як елемент обряду. Збіг обставин, але ось так випадково мандрівний торговець став визволителем вовчиці-божества, яке звати Хоро Мудра (Horo the Wise). Хоч насправді в ній нічого божественного немає. Принаймні всемогутності — так точно. Просто “звичайна” кількасотрічна вовчиця, яка може обертатись в подобу 15-річного вередливого дівчиська з кавайними вухами та хвостом. Хоро вже добренько набридло місце, де довелось жити кілька сот років, а батьківщина її далеко на півночі… Тому вона домовляється з Лоуренсом, що той допоможе їй дістатись додому, а вона натомість допомагатиме йому у справах, адже відчуває, коли люди брешуть. Так починається їх мандрівка… І все було б добре, якби не церква, яка плекає свої плани щодо збагачення та далеко не по-доброму відноситься до подібних “божеств”.

Важко сказати як будуть розгортатись події в другій половині і чи не зіллють кінцівку (там явно очікується хепі-енд, але навіть його можна зробити по-різному) та перша половина вже настільки гарна, що я, здається, пробачу вже що завгодно в кінці 🙂

Персонажі. Якщо спробувати судити об’єктивно, то спостерігається величезна пріріва в розвитку головних та другорядних персонажів. Тобто по Хоро немає ніяких питань — кожної серії дізнаємось щось цікаве про неї, по Лоуренсу хоч і в дещо меншій мірі, але теж. По іншим же все дуже і дуже оглядово і їм майже не приділяється уваги — цим аніме дуже схоже на “Подорож Кіно”. Та зрештою серіал ще не скінчився, тож побачимо що з того буде…

Але цей огляд не мав би сенсу, якби я не висловив своє задоволення від головних персонажів. По-перше, Лоуренс… Як не крути, але коли бачиш багато спільних рис з якимось героєм, то дуже складно не перейнятись симпатією до нього. Звісно, де в чому він трохи ідеалізований, але то ж така дрібничка… А найбільше враження все одно залишає Хоро. Це просто чудо балансу протилежностей в ідеальних пропорціях. Чудо безпосередності та відвертості, або навпаки хитрощів та вередливості. Чудо проявів жіночості та пацанства там де треба… Як я вже казав на минулому тижні Хоро однозначно складе компанію Аркуейд та Лаві в списку найулюбленіших персонажів.

Малюнок. Як то кажуть, простенько, але зі смаком. З технічної точки зору задники промальовані дуже детально (явно комп), персонажі ж значно бідніше та примітивніше (ті ж самі обличчя дуже простенько намальовані), але в той же час гарно: одна традиційно-анімешна хитра посмішка Хоро з ощиреними іклами чого варта…

Музика. Тут спочатку треба зробити ліричний відступ: я з великою пересторогою відношусь до творів про вовків. Тобто з одного боку я події переживаю дуже особисто, але… лише за умови, коли твір увійде в певний резонанс зі мною-вовком. Так, як це зробив “Вовчий дощ” і, на жаль, не зробила “Вовча бригада” (хоч об’єктвивно це справді класне аніме). Тому до “вовка зі спеціями” я ставився з підозрою і довго відкладав початок його перегляду. Потім таки зважився, включив першу серію і… буквально з першого прослуховування закохався в оупенінг, а разом з тим і геть забув про свою недовіру. Він як магія налаштував мене на казковий лад і надалі я насолоджувався кожною секундою перегляду. І розумію, що попса, але ж така гарна… Фонова музика вражає не настільки, але теж дуже приємна. ОСТи качатиму обов’язково.

Остаточний вирок 10/10. Навіть не знаючи фіналу. Звісно, людина, яка не обожнює вовків так як я, може і побачила б більше недоліків, але значних сам особисто тут не бачу. Гарний оригінальний сюжет (взагалі тема торгівлі та економіки, а не сталевої рубки в середньовічному світі — це вельми ново), персонаж Хоро та чудова музика… Час на перегляд не буде витраченим марно в будь-якому випадку…

А до чого тут нездорове бажання в сабжі, спитаєте ви? Елементарно! У групі присвяченій головній героїні “Прянощів” на myanimelist.net побачив картинку — статуетку Хоро. Зображення — вище всяких похвал. Сама поза та вираз обличчя на статуетці дуже влучно передають характер вовчиці. У мене при погляді на ту картинку одразу настрій поліпшується. Ця статуетка на eBay коштує майже 75 баксів, плюс в 25 обійдеться доставка, тобто всього майже сотня, але, чорт забирай, як я це хочу! Тож, здається, я вже знаю на чому мну буде тестити eBay та PayPal 🙂 В березні або квітні замовлю. Так, я з’їхав з глузду ^_^