Ходили вчора з колиншіми однокласниками на виступ італійського гітариста Аніелло Дезідеріо в Національну Філармонію. Крутий дядько… Дуже класно грав. Місцями згадувались інструменталки Блекмора, місцями я починав розумів звідки ноги в у прогрессів-року часто-густо ростуть 🙂 , але найбліше все одно було ні на що не схожих і не чутих раніше мною речей. Треба буде ще на якогось гітариста піти…

Правда гітара – то на любителя, бо часто темп дуже повільний і тихо грається. Вчора під кінець виступу, наприклад, на весь зал почулося голосне хропіння якогось дідуся. Правда, його швидко розбудили…