Просто пара думок вголос…

Вже третій день в повітрі пахне весною. Тепер надворі вже приємно ходити. Аби лише трохи підсохло та ще хоч трошки потіпліло, щоб можна було скинути важкі бєрци та куртку і вдягти щось легке та зручне. Сподіваюсь, що зима нарешті повністю відступила – я все ж не люблю цю пору року, бо страшенно не люблю холод.

Цей тиждень почалася дурка на роботі і поза нею… На початку тижня мене нарешті піймали колишні співробітиники юристи зі старої роботи (ловили з півроку як не більше) – довелось піти на халтурку. Причому йшов не заради грошей (якщо перерахувати на погодинну оплату, то просто на роботі я отримую значно більше), а просто по старій дружбі. Наступного дня виявилось, що у нас з команди йде ведучий розробник і на мене звалюються майже всі його проекти. Принаймні великі – так точно. От і проходить робота в режимі треба-доробити-всі-свої-вчасно-та-прийняти-нові. Плюс до всього треба терміново підганяти свої знання до рівня ведучого, бо в його проектах вистачає рішень, які я зі своїми поточними знаннями не завжди розумію. Та і взагалі за ці трохи більше ніж півроку Хенд став невід’ємною частиною нашої команди. Без нього буде значно нудніше… 🙁 Але нічого – прорвемося. Сподіваюсь за пару тижнів життя більш-менш увійде в свою колію. Та й не так то все погано, якщо не рахувати того, що мені на цьому тижні довелося пропустити всі тренування з кендо. Хоч я і намагаюсь підтримувати форму збільшеною кількістю субурі, які роблю вдома та інколи на роботі. Але все одно… Мені дуже не вистачає скаженого темпу джі-гейко 😈 та повертатись додому банально втомленим фізично 😕