Global East Open Air 2009

Ех, і все-таки я потрапив туди на вихідних і аніскілечки не жалкую. Нещодавно якраз прокинувся, бо вранці лише ліг відсипатись після безсонної ночі. Вцілому фест пройшов вельми гарно, хоч і не без косяків у організації (із-за чого фактично другий день вийшов догори дригом). За ці вихідні мну встиг відкрити для себе Crematory та Graveworm, цього разу насолодитися повним виступом Kreator, зірвати голос на Epica, добити його остаточно на Ensiferum, почути легенду хеві Motorhead, побачити і послухати голос Тар’ї Турунен, і закохатись в басистку Sonic Syndicate. Звук вцілому був середній: на деяких гуртах вельми гарний, а на деяких просто жахливий. Порадувала на диво адекватна охорона (вперше на Київських концертах). Але про все по порядку…

День перший: Diary of Dreams, Graveworm, Crematory, Kingdom Come, Kreator, My Dying Bride

Перші команди за розкладом залишали бажати кращого ми з компанією виріщили підтягнутись на фесь під 3-тю годину на Graveworm. Але не так сталося як гадалося – все ж не в наших традиціях починати виступи вчасно і тому, прийшовши без чогось три, на свою голову вислухали майже весь сет Diary of Dreams (в простолюдді “Диарея снов” 🙂 ). Все ж таки synthgothic – явно не моє музло. Якесь таке танцювальне і занадто вже одноманітне. Хоча і у них теж були свої фанати. Після їх виступу на сусідню сцену (до речі, їх було дві поруч – поки на одній гурт грав, на другій налаштовували апаратуру) вилізли техніки доналаштовувати апаратуру для Graveworm. Тут сталася цікава хохма фесту. Техніків перевіряючи мікрофони щось постійно говорять. У нас прийнято говорити щось типу “раз-два-три”, техніки-німці, як виявилось, кажуть “One, A, One, A…”, що було досить незвично. Потім казати ці мантри його, схоже дістало і він став промовляти “Electroshock” з характерним акцентом. З тих пір на кожній групі, коли техніки виходили налаштовувати мікрофони глядачі йому підказували “Elecroshock”, причому, імітуючи його легкий акцент. Ба, навіть вокаліст Крематорі зацінив цю фішку і під час свого виступу витяг його на сцену і вони під регіт публіки кричали на пару. Отаке. Сам виступ Graveworm, в принципі був непоганий (а кавер на Fear of the Dark мейденів взагалі був крутий), але звук – така лажа: клавіші (а вони у них же далееко не останню роль грають) було чутно лише коли затихали гітари. Та і звук самих гітар часто зливався в кашу. Зате на сцені вони були прикольні.

Далі ми пішли за пивом і весь чек Crematory простояли в черзі, тому гурт слухали з периферії. І маю сказати, що на диво вони мені сподобались, хоч раніше я їх ніколи не чув. Тобто були в сеті і відверто слабенькі пісні, в такому індастріл-танцювальному стилі, коли вони нагадували скоріше Diary of Dreams. Я так зрозумів це в нових альбомах вони трохи змінили (і скажемо прямо: значно погіршили) напрям.

Далі більшість людей перекочувало під сусідню сцену слухати Kingdom Come, а ми підібрались поближче до краю іншої сцени чекати на Kreator. Kingdom Come грає вельми і вельми посередній хард-рок і ми були раді прослухати його зі сторони. А от Kreator згодом навпаки був перлиною того вечора, адже показали як треба виступати. Два роки тому я вже їх чув вживу, але недовго, бо концерт затримувався і я ледь встигав на метро. Тут теж їх саунд-чек дуже затягнувся, але виступали вони раніше ніж минулого разу і тому я із задоволенням прослухав всі пісні. На “Enemy of God”, “Voices of the Dead”, “Violent Revolution” та “Flag of Hate” мну трохи посадив собі голос.

Останній гурт, думери My Dying Bride, були типу хедлайнерами фесту, але після драйвового Kreator вони виглядали дуже мляво. Послухали перші півтори пісні “для галочки” і з чистою совістю поїхали додому.

День другий: My Favorite Scar, Epica, Tarja, Motorhead, Ensiferum, Sonic Syndicate

На наступний день ми теж запланували приїхати о третій дня, але приповзли на фест о четвертій і попали якраз на виступ гурту, який ніколи раніше не бачили. Мну він, до речі, одразу не сподобався 🙂 Пройшовши повз їхню сцену до сусідньої з дивом помітили банер Epica на фоні. Це при тому, що за графіком перед Епікою мали грати вікінги Ensiferum, але то були не вони. Гурт, що грав в той момент, як виявилося називався My Favorite Scar і концерт лише нещодавно почався. Одразу після їх виступу один з оргів оголосив про причину затримки: не прибула чартерним рейсом апаратура Motorhead і її довелося терміново шукати у нас із-за чого затягнувся саунд-чек і відбулися перетасування в порядку команд. Так, Sonic Syndicate та Ensiferum мали зіграти вже після “моторів” після 12-ї години ночі. Отака фігня. Ми тим часом зайняли стратегічну позицію в перших рядах перед сценою і її тримали ще півтори години, бо виступ Епіки мав розпочатись о 18-00.

І ось нарешті очікуваний час, під інтро Indigo з альбому Divine ConspiracyEpica вийшла на сцену. Як на мене, то віддача фанатів була одна з найкращих того дня, що було дуже круто і музикантам насправді дуже сподобалось. На звук не жаліюсь – нормально чутно було і клавіші, і гітари, і вокал Сімоне, і гроул Марка. Зіграли купу кльових речей, на Cry for the Moon аудиторія навіть підспівувала, хоч і не дуже голосно. Я на Епіці взагалі майже зірвав горлянку 🙂 Ще з цікавого вони виконали чудовий кавер на “Імперський марш” із “Зоряних Воєн” (з важкими гітарними рифами звучало просто феєрично). Гурт був мегазадоволений теплим прийомом і в знак подяки оголосив відкриту фото- та автограф-сесію збоку від сцени.

Наступною на сцені була Тар’я Турунен, колишня солістка вельми відомого гурту Nightwish. На ній ми вальяжно потягували пивко лише підповзаючи трохи ближче під сцену на піснях Nightwish (яких було виконано вчора п’ять: She Is My Sin, Kinslayer, Sleeping Sun, Nemo, Over the Hills and Far Away) та повертаючись назад по їх закінченню. Після Kinslayer ми відтягнулись до пульту звукачів і там помітили музикантів та техніків Епіки. Першим кого ми помітили був Еріен Ван Вісенбік (Ari?n Van Weesenbeek), барабанщик гурту (фото). Ми з Джоллі проговорили з Еріеном десь так добру третину виступу Тар’ї. До речі, із розпитаного: це їх перший виступ в Східній Європі (вони ще не грали в Росії) і у них у жовтні виходить новий альбом 😎 Там же поруч крутилися і їх новий гітарист, басист, клавішник (час від часу підспівував пісні Найтвіша, які виконувались на сцені 🙂 ), а техніки гурту розливали горілку. От цим більше всього запам’яталась Тар’я. під час її виступів і потфоткався трохи з Епіківцями (дяки у Джоллі хоч мобіла була на яку можна було клацнути):

Me and Isaac Delahaye (Epica, guitar) Mark Jansen (Epica, guitar) Me and Ari?n Van Weesenbeek (Epica, drums)

На Motorhead ми не пішли під їх сцену, а дивились із сусідньої. Я не великий фанат ані їх творчості, ані хеві в принципі, але чуваки і справді грали прикольно: я цілком розумію тих, хто прийшов саме заради їх виступу.

Очікуваний же нами Ensiferum розпочав виступ рівно опівночі, коли більшість людей вже розійшлися, але навіть та купка, що залишилась все-таки теж погорлала на славу (особливо запам’ятався “Там-тарарам, Там-тарарам!” 😀 ). На перших 2-3 піснях Енсіферума звук біля сцени був лажовим: перевантаження басів забивали все, що окрім них не чутно було взагалі нічого. Ми намагались знайти порятунок змістившись на декілька метрів з лінії звукового фронту, але це мало допомогло. Згодом звук таки трохи вирівнявся, перевантаження пропали і вже було нормально чути і гітари, і Ліндрооса. А відсмалили вони чи не найкраще за вечір, багато кому навіть з тих хто на Моторхед прийшли сподобалось більше. Справжні вікінги.

Закінчився їх виступ на початку другої ночі, про повернення в Київ не могло бути і мови, тому вирішили прослухати все до кінця. Посиділи-послухали Sonic Syndicate. Музика – так-собі, не моє, але яка ж в них басистка… (тут мають бути два ряди закоханих смайликів 🙂 ). Звати Карін Аксельссон (Karin Axelsson) (фото 1, фото 2 – але з короткою зачіскою вона на фотках не така прикольна як вживу та і пірсінг все-таки зайвий) і вона, в 100% одній лізі зі знаменитою Крістіною Скаббія (Christina Scabbia). Але це всі позитивні враження про гурт.

Дочекавшись світанку в генделику під стадіоном, а потім першого рейсового автобусу на зупинці мну дістався додому аж о 8-й ранку. Таким чином мну не спав рівно добу 😕

От ніби коротко і усі враження після цих вихідних. Отримав шалений заряд позитиву на декілька тижнів, а то і місяців вперед.

Sergii Gulenok

Sergii Gulenok

View Comments