"TED-лекції — це найкраща річ, яку можна подивитись в Інтернеті"
– на Вікі написано, що це з The Guardian, але я не знайшов джерела
На минулих вихідних мну відвідав захід TEDxKyiv 2013 “Інстинкт майбутнього”. Якщо хто не в курсі що це (це можливо?! 🙂 ), то TED (Technology, Entertainment, Design) – це такий формат доповідей на різні теми започаткований у США ще, здається, у 80-х, де купа просвітлених людей ділилася своїми думками, відкриттями, досягненнями та баченням майбутнього. Найбільшої популярності TED набув після того, як став викладати відео доповідей у вільний доступ на своєму сайті. При цьому купа народу робить субтитри на різних мовах, тому найбільш цікаві і популярні речі можна подивитись зараз і українською 😉 Щоб відчути що таке TED можете подивитись оцей фантастичний виступ Аманди Палмер (колись з гурту The Dresden Dolls, тепер соло співачка): “Мистецтво просити”.
Формат виявився настільки успішним, що під франшизою TED аналогічні заходи почали відбуватись і в інших країнах, а самі заходи отримали назву TEDx. TEDxKyiv – один з таких, і в ці вихідні відбулася вже восьма подія в Києві. Рік тому я вперше подивився онлайн TEDxKyiv 2012, потім сходив на TEDxKyiv. City 2.0, ну і тепер вже TEDxKyiv 2013. Навіщо ходити на TED, коли можна подивитись все в онлайні безкоштовно? Об’єктивних причин нема, але сама атмосфера події дуже заряджає енергією, бо сидячи в залі, чи вештаючись холом у перерві, відчуваєш, що ти не один такий, хто хоче щось змінити на краще навколо себе і хто вірить, що йому це під силу. А на сцені виступають люди, які вже роблять чи зробили щось суспільно-корисне, від яких хочеться навчитись, зарядитись ідеями та натхненням. От саме заради цього відчуття окрилення варто туди сходити хоч раз.
В сесії №1, “Творці змін”, виступали люди, які ділилися своїм досвідом у організації чогось нового, не баченого раніше. Першим був стоматолог Ярослав Заблоцький. Розповідав про дуже близьку всім співробітникам Materialise Dental тему зубної імплантології 😀 Основна ідея ж доповіді – на прикладі стоматологів, що раз в рік здійснюють дорогу операцію по імплантології для тих, хто не може собі цього дозволити, заохотити й інших виділити один день в рік, коли ти можеш зробити свою роботу безкоштовно. Отаке… Звісно, подібний заклик для програмістів звучить дивно – більшість з них займається безкоштовною працею на користь суспільства значно частіше ніж раз на рік (github в приклад) 😀 Але загалом ідея була сприйнята вельми позитивно.
Далі Володимир Колинько розповідав про свій досвід боротьби суспільства проти влади й капіталу, або як з’явилася Пейзажна алея. Цікавою ідеєю було те, що мораль та поведінка людей змінюється зі зміною навколишнього простору, тобто те як виглядає світ навколо нас впливає і на те як ми до нього ставимося. Заохочував змінювати маленькі речі навколо: і для себе, і для інших. Для великих змін не обов’язково братись за щось дуже велике, можна просто багатьом людям зробити щось менш грандіозне. Цікавий такий позитивненький виступ.
Руслан Абдікєєв розповідав про соціалізм економіку заслуг 🙂 Спинятись сильно не буду, бо як на мене це утопія: розплачуватись за послуги такими собі “лайками”. Типу зробив безкоштовно корисну річ, отримав лайки, потім можеш обміняти їх на якусь необхідну тобі послугу. Деталі на їх сайті Cloudwatcher. Але мені сподобалась ілюстрація того (очевидного) факту, що не завжди гроші вкладені у щось співрозмірні соціальній користі, та я його трохи переінакшу в наші реалії 🙂 Наприклад, взяли сусіди зайві дошки, склепали пісочницю та поставили у дворі: витрати нульові, суспільна користь є (доступ до неї вільний, дітям є де гратися); і контрприклад міністерство виділило мільйон на пісочниці, ну чуваки взяли і забабахали золоту пісочницю в Межигір’ї: грошей витрачено дофігіща, суспільної користі – нуль.
Виступ Дмитра Костіка представленого публіці як винахідника і вундеркінда, засновника софтверної компанії www.kodisoft.com. Капітан Очевидність розповідав про те, щоб люди не займалися фігнею пишучи одноденні продукти і взагалі займались тим чим їм подобається, розповідав про власне кібернетизоване кафе на Кіпрі. Виступ нагадував розповідь дитини, яка перший раз побувала в луна-парку, але приправлене такою долею пафосу і захоплено-страждальницьким тоном, що серйозно не сприймався. Хоча здається присутнім, як не дивно, сподобалось, тож може це просто я вже такий зашкарублий цинік. А кафе таки прикольне 😉
Другу сесію, “Лоцмани знань”, розпочала Оксана Стоєцька, яка розповіла про успіхи українців на олімпіадах по робототехніці. Не сказав би що чомусь навчився, але було цікаво дізнатись чим там малеча займається: робот дирижабль, робот кондитер, робот футболіст – кльово ж! До речі, якщо у вас є діти – їм мало б сподобатись такою прикольною штукою займатися.
Наступний доповідач, Дмитро Карамшук, порівняв людей з мобільними телефонами з кіборгами, чим дуже потішив нашу кіборг-аудиторію 😀 А розповідав взагалі про цікаві штуки як поставити всякі “безглузді” сервіси типу Twitter та Foursquare на корисну службу шляхом збору статистики 🙂 Про що розмовляє місто, як почуває себе місто, рекомендації щодо оптимального розташування закладів, або навіть адміністративного поділу міста, тощо. Вельми цікаво.
А далі був, мабуть, мій найулюбленіший виступ – Юнона Лотоцька розповіла про психологію успіху та про терени які треба завжди проходити аби його досягти. Улюблений, тому що це єдиний доповідач який таки поєднав зміст та форму: влучні жарти та алюзії з Керолівською Алісою супроводжували всю розповідь. Плюс влучний стьоб над типовими вадами українського суспільства. Недаремно він зірвав найбільші овації залу. Якщо коротко одна з тез: успіх – це смерть, бо зміни – це смерть. Смерть минулої поведінки, минулих знань, минулого себе, всього того до чого ми звикли і нам страшно. Ну і так далі…
Альона Плакіда, міністр культури Криму, розповіла про користь бібліотек… sic! Виступ ні про що. Я так і не зрозумів при чому там бібліотеки, якщо у виступі можна було замінити всі слова “бібліотека” на “інтернет” або “комп’ютерний клуб” і він не те що нічого не втратив би, але й навіть був би більш логічним.
Ще один гарний виступ з рекомендованого – це про догляд за власним здоров’ям від Олега Терна, який “перекладає мову медицини на російську” 🙂 Чудова паралель між людським організмом та автомобілем, коли виявляється, що люди доглядають за власним авто краще ніж за організмом: обкатка, техогляди, нормальне пальне проти перевантажень, ігнорування медоглядів та харчування-як-попало, тощо. Ну і як в розробці софту, коли змінити його на етапі проектування легше і дешевше ніж коли полізли баги після тестування, так і зі здоров’ям вчасна діагностика та догляд рятує від проблем згодом. Ніби і кеп, але продано кльово.
В третій частині, “Дослідники”, інженери та науковці ділилися своїми інноваціями та розробками. Пітер Медсен, гість з Данії, розповів про любительське аерокосмічне(!) ракетобудування. Блін, ця група з буквально кількох десятків чуваків, без фінансування з-зовні, на власній ініціативі збираються самотужки запустити людину в космос! Вау!
Нана Войтенко досить цікаво, нормальною зрозумілою не біологам та хімікам мовою розповіла про природу болю та нову еру у знеболювальних, які не відрубають геть нейрони.
Юрій Іващенко поганенько розповів про зорі та закликав всіх власників великих обсерваторій (які навряд були в залі) на шару ділитися з аматорами 😀 Занудство і веселі ляпи.
Дмитро Шабанов, біолог-еволюціонер в свою чергу дохідливо пояснив чому ми всі тварини і як наше тваринне походження досі впливає на нашу поведінку. Цікава розповідь, постійний тролінг гуманітаріїв і трохи інженерів.
Два хлопці з Хакерспейс розповіли… блін, я не пам’ятаю що саме вони розповідали, бо це було жахливо: один за одним читали на папірці розписані по реченнях фрагменти. Це було жахливо: форма подачі вбила всю суть. Але сама ідея хакерспейсу як туси інженерів де можна поковбасити із такими ж зацікавленими особами якісь прикольні штуки вельми приваблива. Ех, де мої студентські роки? 🙂
В останньому сегменті, “Архітектори творчості”, розповідали люди причетні до образотворчого мистецтва. Що хотів донести комп’ютерний графік Сергій Ципін я так і не зрозумів, а от підводний художник Олександр Білозор класно розповів і, звісно ж, показав красоти підводного світу. Виступ був дуже емоційний, у нього якось виходило передавати свої враження про перебування під водою, що здавалося ніби ти сам їх пережив. Прикольний дядько, прикольна розповідь.
Ну і нарешті Ганка Третяк розповіла про ціну власного часу. Час – це наш головний скарб. Ми народжуємося мільйонерами, але потім починаємо його витрачати, причому часто ми за безцінь витрачаємо його на всякий непотріб – на очікування чогось, на неусвідомлене споживання, на те, що нам насправді не подобається. Про те як бюрократія краде час. Про борг, який ми беремо у наступних поколінь. Теж дуже гарний виступ, я й зараз інколи його згадую, коли потрапляю в схожі ситуації.
Так, ну наче нікого не забув… А, ні, таки забув! Музика ж… “Крихітка” не мій формат ані в електронному, ані в звичайному виконанні, а от один хлопець з сопілкою, та інший з таким незвичним інструментом як “ханг” – було вельми цікаво.
Так що навіть незважаючи на кілька відверто слабких виступів я особисто TEDxKyiv 2013 задоволений: натхнення та харчі для роздумів отримав у повній мірі. Залишилось тепер осідлати цей момент і використати його щоб зробити щось корисне 🙂