Сад ангельських пісень. Вітер носить пір’я золоте. І до ночі шлях у сад пісень Вітер знову пір’ям замете. Соромно сказати, але ще якихось півроку тому мну знав про “Піккардійську терцію” лише назву. За ці півроку багато чого змінилось – і я не лише почув їх вперше, а й став палким прихильником їх творчості. Тому коли два тижні тому мну навідався до Білої Церкви у справах і побачивши все місто обклеєне плакатами з рекламою їх виступу,…

Яким би поганим не здався мені на перший погляд Datastore у Google App Engine, але тим не менш для багатьох проектів і його буде цілком достатньо (тим паче, що у roadmap його розвитку майорить довгоочікуваний повнотекстовий пошук). Тому для платформи одного з нових міні-проектів, які нещодавно спали мені на думку мну вибрав саме Google App Engine. Водночас мну дуже вже звик до фреймворку Django і мається на увазі не лише його ORM, тому вирішив підключити його…

Ще один переклад “Лих природи”. Тут, правда, я не зміг гарно перекласти сенс. Все-таки прямі переклади слів “unsettling” та “empowering” це трохи не те, про що малося на увазі (на мою думку, звісно). оригінал…

В суботу я здійснив геройський вчинок і вперше потрапив на виступ ансаблю в якому грає Jolly Roger без запізнень. Грали вони традиційно багато класики (мну нарешті почув Гріга в їх виконанні – дуже сподобалось) та саундтреків до відомих радянських фільмів. Але цього разу у них для мене (і не лише для мене) був припасений сюрприз: Андрюха (все той же Роджер, на відео нижче він крайній зліва) кілька тижнів витратив на те, аби розписати партитуру Canta Per Me…

Бажаю бути завжди гарними, щоб навіть накрасивіші квіти не йшли ні в яке порівняння з вашою красою, щоб життя було сповнене радості та тепла і ніякі негаразди та сніг навколо не могли їх згасити. Зі святом! І, до речі, все ще діє старий лінк на цю невеличку флікрову привітальну листівку. А щодо фото… Це я майже випадково потрапив до оранжереї ботанічного у суботу, а там зараз якраз цвітуть азалії, камелії та орхідеї, і трохи відвів свою…

оригінал P.S. Хоч комікс трохи не про це, але написане в третій частині коміксу – дуже влучне насправді. Мну в певному сенсі відчув це коли відпочивав у Лисячій бухті, коли за три дні проникся духом свободи настільки, що якби захотів міг вільно стягнути плавки на “цивільному” пляжі біля найближчого до бухти санаторію, який ми проходили по дорозі з ринку. Це відчуття: “от захочу – і зроблю, і пофіг на них всих” насправді одне з найприємніших станів душі,…

оригінал…