Вчора скачав декілька старих бонусних збірок та новий реліз від однієї зі своїх самих улюблених команд – голандців “Epica”. Послухав. Реліз 2007-го року “The Divine Conspiracy” я обов’язково візьму на CD, бо на ньому хлопці стрибнули вище своєї голови. Здається, що вони зібрали мої найпотаємніші побажання після “Consign to Oblivion” (2005) і випустили цю лялю. Що можна сказати? Вокал Сімоне поліпшується просто на очах, аранжування теж суперське – дуже засимфонізоване, але нудьгу не навіває, в більшості пісень…

Обіцяні коментарі щодо “Навсікаї”. Отож, прибігши в кінотеатр одразу рванув до кас і поки купляв квитки побачив флаєр на нього. Один малюнок на ньому одразу налаштував на потрібний лад і запалив в душі передчуття пригоди: Коли зайшов в зал фільм схоже що тільки-но розпочався, тому я фактично нічого не пропустив. Впавши в крісло мну почав поринати в казку від справжнього маестро. Щодо технічної сторони я чесно кажучи не знаю взагалі що вони там реставрували, бо виглядало…

Знову ця істерія захопила всю країну. Хоча здається вона нас і не відпускає ніколи. Кажуть, що краща влада як і краща ОС – це та, яку не помічаєш. Наші “керманичі” (с) отже найгірші – нам їх показують більше аніж зірок естради. Здається, ніби в нашій країні політика переростає в мистецтво. Не знаю чому, але цього разу вона мене оминула. Чи то дається взнаки те, що моя тимчасова прописка в гуртожитку вже закінчилась, а вдома приписатись ще не встиг…

В п’ятницю повертаючись з тренування почув таке: “Если делать субури по 1000 раз 1000 дней подряд, то можно достичь просветления”. Посміялись. А сьогодні після розминки на якій мали зробити його 500 разів (я, правда, зробив скоріш за все близько 350-400) мну повірив 😀 Після тренування заскочив на Петрівку за книжками. Придбав собі таки “Степного вовка” Германа Гессе (в укр. перекладі, правда, жаль не знайшов 🙁 ) та “Кодекс Бушідо” (самурая я, чи не самурай врешті решт? 😀 ). З часом…

Сьогодні якимось дивом забрів на сайт Екслера, а там попав на датовану 2000-м роком рецензію на сабж. Почитав. Непогана така вийшла (дізнався багато цікавого про саме створення цієї кінострічки – по тому можна було б окремий фільм зняти 🙂 ), хоча я як людина з розряду тих, хто вважає його шедевром не згоден з деякими твердженнями. Але і Екслер вже, схоже, сам з собою не згоден, адже отут він тепер каже про цей фільм, що він “культовый и совершенно…

Останнім часом всі більше і більше почав відходити від дубльованих фільмів. Але було це все якось підсвідомо. Хоча одну причину я все ж міг назвати: коли обирають акторів в кіно, то роблять це, щоб персонаж гарно підходив під образ і справа не лише у зовнішньому вигляді, рухах і міміці, але і в голосі. Голосі, якого ми в гіршому випадку не чуєм (дубляж), а в кращому чуєм дуже слабо (закадроий переклад). Ті, хто виконують дубляж чи просто…

Щойно проглядав що там мені за RSS наприходили в Google Reader (три дні не перевіряв) і напоровся на отаку смакоту: Действие разворачивается в 17 веке, в самом начале периода Эдо. Основное место действия – замок Сумпу, в котором закончил свою жизнь первый сегун Токугава. Его внук, Дайме Таданага Токугава, в нарушении всех традиций решает устроить турнир с использованием настоящего боевого оружия. Это решение повлекло за собой смерть шестнадцати участников из двадцати двух мечников, принявших участие в турнире…